Ексклюзивна фотосесія та інтерв'ю у журналі Viva! від 18.05.2016р.
Шість учасників шоу Голос країни 6 – Владислав Каращук, Костантин Дмитрієв, Павло Палійчук, Інна Іщенко, Віталіна Мусієнко та Іванна Червінська – вперше у своєму житті позували для глянцевого журналу.
Для кожного артиста підібрали яскравий образ, який відповідав його стилю та характеру.
Молоді вокалісти не приховували своїх емоцій під час зйомки. Учасники шоу Голос країни 6 жартували, слухняно виконували всі прохання фотографів та співали просто під час фотосесії.
- Іванна, розкажи, у скільки років почала займатися музикою?
Люблю співати з того моменту, як себе пам'ятаю. Батьки розповідали, що навіть будучи маленькою, я ходила або зі скакалкою або зі шнуром від пилососа, уявляючи, що співаю в мікрофон. У музичну школу мене віддали в першому класі, один рік позаймалася і кинула. Моя мама працює провідником на Львівській залізниці, тато вже багато років працює закордоном, тому їм було важко стежити за моїми уроками музики, нікому було мене змушувати, а я ставилася до цього несерйозно. Пізніше мене запросили співати в хор, потім співала в якихось місцевих ансамблях, тріо і сольно, але ніколи не планувала займатися музикою серйозно. Розуміла, через те, що у мене немає елементарної музичної грамотності, я не можу професійно займатися цим далі.
- Після школи куди подала документи?
Після школи в моєму житті стався щасливий випадок, який змусив змінити всі мої плани. Одного разу прийшла до нас сусідка, показала мамі газету, в якій було оголошення про львівський музичний фестиваль «На крилах дитинства», і каже: «Запиши свою дочку, нехай візьме участь в ньому, вона ж так гарно співає, а якщо нічого не вийде, значить, таким способом вона попрощається з музикою і почне доросле життя вже без неї ». А так як я добре малювала, то в родині було прийнято рішення, що я буду поступати в художню школу. І мама подала заявку на цей фестиваль без мого відома. Це був перший конкурс, в якому я взяла участь. Коли ми вже з мамою приїхали на фестиваль, зрозуміли, що неважливо підготувалися, не знали багатьох нюансів, репертуар був слабкий і сценічні костюми ми не продумали. Я ж виросла в селі, не було тоді можливості дивитися на YouTube виступи артистів. Проте я отримала на фестивалі Гран-прі.
- Виходить, дебют і такий успіх!
Пам'ятаю, коли моїй мамі сказали, що я проходжу далі і нам потрібно залишитися ще на один день, у нас була паніка - нам не було де жити. Довелося мамі йти домовлятися і ночувати в вагоні поїзда. Звичайно, та перша перемога для мене була приємним шоком. Потім багато говорили, що ми підкупили суддів тощо (посміхається). Ніхто ж не знав, що ми були настільки бідні, що навіть економили на готелі.
- Крім Гран-прі, був ще якийсь грошовий приз?
Ні , я виграла музичний центр . Зате на цьому конкурсі познайомилася з викладачем по вокалу Львівського музичного училища , який умовив мене подати до них документи і професійно пов'язати своє життя з музикою.
- Поступила без проблем?
З цим вийшла смішна ситуація. На вступних іспитах потрібно було співати джаз, популярну музику, народну. І ось якраз з джазом у мене на той момент були проблеми - я знала одну-єдину пісню з реклами майонезу. Її я на іспиті і заспівала (сміється). Будучи студенткою, я зрозуміла, що у мене колосальний провал в музичній освіті, довелося днями безперервно слухати і вбирати в себе джаз, рок, поп.
- Як склалася твоє життя після навчання?
Ще в студентські роки я познайомилася з етно-джазовим колективом «ShockolaD» і працювала кілька років у них солісткою. Записали разом два альбоми, багато гастролювали по Україні та за кордоном - це була для мене дуже хороша школа життя. Останні роки мене став запрошувати на свої концерти Ігор Закус та Усеін Бекіров, київський фестиваль «Джаз-коло», ось так все і закрутилось.
- Чому тоді вирішила піти на «Голос країни»?
Я за «Голосом країни» спостерігала з самого його старту, багато моїх друзів брало в ньому участь. Одного разу пробувала сама, але тоді мене навіть на «сліпі прослуховування» не запросили. Напевно, на все свій час, тому що тоді я не була готова ні фізично, ні морально. Тим більше я зовсім ненапориста і непробивна. А сьогодні я навіть не вірю своєму щастю, що в команді Святослава і можу з ним разом працювати.
- Як тобі працюється з Вакарчуком?
Я намагаюся з ним не сперечатися, тому що вважаю: він знає краще, яку пісню мені виконати. Святослав дуже делікатний. До мене намагається прислухатися і навіть іноді лає за те, що я в усьому з ним погоджуюся і не сперечаюся (посміхається). Він мені каже: «Не бійся розкриватися і не переживай, що тобі скажуть інші. Якщо я кажу, що добре, значить, добре».