- Іванна, розкажи, у скільки років почала займатися музикою?

Люблю співати з того моменту, як себе пам'ятаю. Батьки розповідали, що навіть будучи маленькою, я ходила або зі скакалкою або зі шнуром від пилососа, уявляючи, що співаю в мікрофон. У музичну школу мене віддали в першому класі, один рік позаймалася і кинула. Моя мама працює провідником на Львівській залізниці, тато вже багато років працює закордоном, тому їм було важко стежити за моїми уроками музики, нікому було мене змушувати, а я ставилася до цього несерйозно. Пізніше мене запросили співати в хор, потім співала в якихось місцевих ансамблях, тріо і сольно, але ніколи не планувала займатися музикою серйозно. Розуміла, через те, що у мене немає елементарної музичної грамотності, я не можу професійно займатися цим далі.

- Після школи куди подала документи?

Після школи в моєму житті стався щасливий випадок, який змусив змінити всі мої плани. Одного разу прийшла до нас сусідка, показала мамі газету, в якій було оголошення про львівський музичний фестиваль «На крилах дитинства», і каже: «Запиши свою дочку, нехай візьме участь в ньому, вона ж так гарно співає, а якщо нічого не вийде, значить, таким способом вона попрощається з музикою і почне доросле життя вже без неї ». А так як я добре малювала, то в родині було прийнято рішення, що я буду поступати в художню школу. І мама подала заявку на цей фестиваль без мого відома. Це був перший конкурс, в якому я взяла участь. Коли ми вже з мамою приїхали на фестиваль, зрозуміли, що неважливо підготувалися, не знали багатьох нюансів, репертуар був слабкий і сценічні костюми ми не продумали. Я ж виросла в селі, не було тоді можливості дивитися на YouTube виступи артистів. Проте я отримала на фестивалі Гран-прі.

- Виходить, дебют і такий успіх!

Пам'ятаю, коли моїй мамі сказали, що я проходжу далі і нам потрібно залишитися ще на один день, у нас була паніка - нам не було де жити. Довелося мамі йти домовлятися і ночувати в вагоні поїзда. Звичайно, та перша перемога для мене була приємним шоком. Потім багато говорили, що ми підкупили суддів тощо (посміхається). Ніхто ж не знав, що ми були настільки бідні, що навіть економили на готелі.

- Крім Гран-прі, був ще якийсь грошовий приз?

Ні , я виграла музичний центр . Зате на цьому конкурсі познайомилася з викладачем по вокалу Львівського музичного училища , який умовив мене подати до них документи і професійно пов'язати своє життя з музикою.

- Поступила без проблем?

З цим вийшла смішна ситуація. На вступних іспитах потрібно було співати джаз, популярну музику, народну. І ось якраз з джазом у мене на той момент були проблеми - я знала одну-єдину пісню з реклами майонезу. Її я на іспиті і заспівала (сміється). Будучи студенткою, я зрозуміла, що у мене колосальний провал в музичній освіті, довелося днями безперервно слухати і вбирати в себе джаз, рок, поп.

- Як склалася твоє життя після навчання?

Ще в студентські роки я познайомилася з етно-джазовим колективом «ShockolaD» і працювала кілька років у них солісткою. Записали разом два альбоми, багато гастролювали по Україні та за кордоном - це була для мене дуже хороша школа життя. Останні роки мене став запрошувати на свої концерти Ігор Закус та Усеін Бекіров, київський фестиваль «Джаз-коло», ось так все і закрутилось.

- Чому тоді вирішила піти на «Голос країни»?

Я за «Голосом країни» спостерігала з самого його старту, багато моїх друзів брало в ньому участь. Одного разу пробувала сама, але тоді мене навіть на «сліпі прослуховування» не запросили. Напевно, на все свій час, тому що тоді я не була готова ні фізично, ні морально. Тим більше я зовсім ненапориста і непробивна. А сьогодні я навіть не вірю своєму щастю, що в команді Святослава і можу з ним разом працювати.

- Як тобі працюється з Вакарчуком?

Я намагаюся з ним не сперечатися, тому що вважаю: він знає краще, яку пісню мені виконати. Святослав дуже делікатний. До мене намагається прислухатися і навіть іноді лає за те, що я в усьому з ним погоджуюся і не сперечаюся (посміхається). Він мені каже: «Не бійся розкриватися і не переживай, що тобі скажуть інші. Якщо я кажу, що добре, значить, добре».